ПІСНЯ про ПЕТЬКУ

                  Александр Лазарев-криворожский

ПІСНЯ про ПЕТЬКУ   

Ковтонюк Петру , Бульбі Фросині

Рання пташка, до схід сонця, Бога прославляє.
Петька гонить пасти вівці й на весь степ співає.
                Приспів:
Чи ви, вівці, сказилися? Чи ви, вівці, збісилися?
Чи ви путі не знаєте? Куди ви завертаєте?

Вкрила землю чорна хмара в гаї при Дунаї.
Петька гонить німців яром, як стрільне – співає.
                Приспів:
Чи ви, німці, сказилися, чи ви, німці, збісилися?
Чи ви мене не знаєте, куди це ви тікаєте?


Як свербить спина, чи жінка з рогачем стрічає -
Петька треться край одвірка і під ніс співає.
               Приспів:
Чи ти, жінко, сказилася, чи ти, жінко, збісилася ?
Чи серденька не маєш ти, що в хату не пускаєш ти?

Влила Фрося Петьці чарку, а пляшку ховає.
Дід смикнув горілки стопку ... що є, що немає...
              Приспів:
Чи ти, бабо, сказилася, чи ти, бабо, збісилася?
Що ти там ховаєш?.. Наливай що маєш!

Дуб засох, за ним верба гнеться, пропадає.
Нема більше діда й баби, що було співають.

               Приспів:
Чи ви, воші, сказилися, чи ви, воші, збісилися?
Та чи ви нас не знаєте, чого ви так кусаєте? 

5.04.2001  Кривий Ріг