Олександр Лазарєв
ДЕ ТИ, СИНУ?
Ой, яка ж то вража сила, Боженько ти мій,
Відібрала в мене сина і за гріх який?
Я не знаю, що казати, що мені робить,
Як без нього вікувати, як на світі жить.
Приспів:
Сину-сину, бідний сину, як ти там живеш?
Чом додому ти не їздиш, чом листів не шлеш?
Клята доля, як в неволю, кинула тебе.
Закотився ти, як сонце. Де ти, сину, де?
Злії люди підманули цяцькою тебе,
А у мене вони вкрали небо голубе.
Вкрали щастя, вкрали долю, знищили сім’ю,
Як від серця відірвали крихітку мою.
Приспів.
Виростай, шануйся, сину, рід наш бережи,
Сій добро, будь чемним, мудрим, підлих стережись.
Хай мине лиха година, хай їх Бог простить –
Тих людей, що не дали нам разом в світі жить.
Приспів.
Знаю я: ще буде свято в нашому краю,
Бо у серці бережемо ми любов свою.
Скресне крига, лихо згине, пропаде кудись,
І до мене мій синочок прибіжить колись.
Приспів.
13.09.2000 Долинська
|
