Чуки-чуки
Вірші Валентини Кондратенко, Олександра Лазарєва.
Як ти, чорте лисий, надоїв! - наче немовля, тебе колишу.
Попопив моєї крові, подоїв!..
Я в цвіту, а ти на ладан дишеш.
Коло мене хлопців, як роїв, вилося, крутилося багато,
А мене якийсь лихий підбив за старого вийти, дурнувату.
ПРИСПІВ:
Гоп, чуки-чуки, гей!.. Тільки тьохне соловей –
Кину к чорту рогачі, – лежи, діду, на печі!
А я брава молодиця, мені вдома не сидиться:
Ти до ранку будеш спати, а я піду танцювати.
Гоп, чуки- чуки-чуки! - візьму парубка під руки.
Чуки-чуки-чуки, гей! - хай співає соловей.
Кажуть люди: горе - не біда: дід хоч і в літах, але ж багатий.
Є у нього в копанці вода,
млин, ставок та ще й під цинком хата.
Правда, вже замуливсь той ставок,
жаби квакчуть в нашому болоті.
Нині дід – засушений пеньок, я ще - молодиця ув охоті.
ПРИСПІВ:
Я бровою ще як поведу - дід лише кахикає із пічки.
Я - як повний місяць на виду: і статура, й маковії щічки.
Сестроньки! Мені вже все одно - перед вами не втаю нічо-го:
Краще уступити у багно, ніж попхатись заміж за старого.
ПРИСПІВ.
14.11. 2006 Долинська
|